Олександр Шовковський розповів про життя після Динамо, плани на майбутнє, феноменальний гол Трубіна та побут у Києві без світла
Інтерв'ю з наставником опублікувало видання УФ.
– Олександре Володимировичу, як у вас справи і чим живете сьогодні?
– Нині я живу повноцінним життям. Можу приділяти друзям більше часу особисто, а не обмежуватися лише спілкуванням по телефону. Також більше уваги приділяю родині – мамі та дітям, чого раніше не вдавалося через напружену роботу з командою.
– Отже, зараз ви зосереджені на відпочинку?
– Не лише відпочиваю, а й навчаюся, займаюся та намагаюся покращити багато чого.
– Про своє майбутнє у футболі думаєте?
– Звісно, я завжди замислююся про своє майбутнє. Що стосується моєї подальшої тренерської кар’єри, зараз не вважаю за доцільне про це говорити.
– Чи могли б ви поділитися хоча б якимись планами?
– Знаєте, є відомий вислів: хочеш розсмішити Бога – розкажи Йому про свої плани на завтра. Жоден тренер чи гравець не відкриє вам своїх планів і бажань наперед. Це ті речі, про які не прийнято говорити публічно. Навіть якщо існують певні пропозиції чи внутрішні роздуми, зазвичай про них мовчать. Усе стає відомо вже постфактум.
– Чи відчуваєте ви бажання повернутися до тренерської роботи?
– Моє бажання – це моє особисте бажання. Але є реальність, і на сьогодні вона така: всі команди укомплектовані й активно готуються до другої частини сезону. Тому говорити про щось можна лише у разі форс-мажору. В інших випадках такі розмови зараз недоречні.
– Чи вдається вам знаходити час стежити за футболом? Що дивилися останнім часом?
– Так, звісно, дивлюся футбол. Останнє, що переглянув у записі, – матч Манчестер Юнайтед – Фулгем, у якому Юнайтед здобув перемогу з рахунком 3:2 (1 лютого 2026 року, – прим.).
– Бачили гол Трубіна в Лізі чемпіонів? Як можете його оцінити?
– Якщо говорити про цей епізод, Анатолій Трубін правильно обрав позицію і вміло скористався своїми габаритами. До того ж точний пас партнера пройшов за спину захисної лінії Реала, тож Тібо Куртуа було складно вийти на м’яч. Трубін скористався шансом, який у кар’єрі воротаря буває, можливо, раз у житті.
– А за рідним Динамо слідкуєте?
– Так, стежу. Дивився контрольні матчі, хоча не всі повністю, але уважно стежив за перебігом подій і результатами – 0:0, 8:1, 0:1. Я в курсі всіх подій.
– Якісь зміни помітили у команді?
– З мого боку говорити про це буде некоректно.
– Чи є у вас образи на клуб? Чи вдалося розійтися на взаємній повазі?
– Нема. Чого мені ображатися? У такому клубі, як Динамо (Київ), та й будь-якому іншому, завжди на вагу лягає результат. Рішення приймають, виходячи з нього. Тому: що є, те є.
– Чи підтримуєте зв’язок із колишніми підопічними з Динамо?
– Так, безумовно, спілкуємося час від часу.
– Ви зараз перебуваєте у Києві?
– Так, я в Києві.
– Як ви зараз пристосовуєтесь до життя в столиці, коли тривалий час немає світла та тепла?
– Так, як і всі пересічні громадяни України, намагаємося жити та працювати в цих непростих умовах.
– Як довго у вас не було світла?
– Найдовший період без світла у моєму домі тривав 22 години. Я підготувався завчасно і маю резервне живлення.
– А як із теплом?
– З теплом усе краще. Ми, мешканці нашого багатоповерхового будинку, зробили все можливе, щоб у ньому було тепло.
– І наостанок про збірну. Як ви оцінюєте шанси нашої команди потрапити на ЧС-2026?
– Прогнози я ніколи не робив і зараз цього не роблю. Звичайно, усі ми хочемо, щоб завдання збірної було виконано, і Україна була представлена на чемпіонаті світу.
– Дякую за інтерв’ю! Бажаю вам щастя, успіхів і скорішого повернення у футбол!
– Так, дякую! І вам плідного, світлого та теплого дня.
Ліонель Мессі готовий до повернення у Європу: йдуть переговори